Ірина Прокопенко засновниця терапевтичної студії "Чарівне Люстерко", гештальт - терапевт, супервізор, ведуча груп Бажаєте змінити світ? Почніть з себе... |
Освіта
- Вища освіта за фахом лікар (Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця)
- Постійне підвищення кваліфікації в Академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика
- Перша і друга ступінь підготовки гештальт - терапевтів Pogodin Academy
- Третя ступінь підготовки супервізорів Pogodin Academy
- Третя ступінь ХІГІП
Дипломи, спеціалізації
- Диплом лікаря за 2001 рік
- Спеціалізації: внутрішні хвороби, сімейна медицина, гастроентерологія
- Сертифікат гештальт - терапевта
- Спеціалізація "Робота з тілом в гештальт - підході"
- Спеціалізація "Ведення терапевтичних груп"
Досвід
- Безперервна лікарська практика з 2001 року
- Понад 3000 годин психотерапії, супервізій, інтервізій, групової психотерапії, лекцій та проведення терапевтичних груп
Теми, з якими я працюю:
- Складні життєві обставини
- Психосоматика, панічні атаки
- Депресивні розлади, дистимія, тривожні розлади, фобії
- Розлади, пов'язані зі споживанням їжі
- Порушення образу тіла, неприйняття своєї тілесності
- Сексуальні дисфункції
- Переживання втрати близької людини
- Побудова відносин з іншою людиною
- Співзалежність, залежна поведінка
- Дитячо-батьківські відносини
- Пошук свого покликання, місця в житті
Послуги та вартість
Індивідуальна консультація
1500 грн / 50 хв
Консультація пари
2000 грн / 90 хв
Сімейна консультація
2500 грн / 120 хв
Супервізія
1500 грн / 50 хв
Супервізія трійок
4500 грн / 180 хв
Ведення терапевтичних груп
1500 грн / 240 хв
Контакти
+380956801407
girk78@gmail.com
girk78@gmail.com
проспект Берестейський (Перемоги) 44, Київ
Терапевтична студія "Чарівне Люстерко"
Терапевтична студія "Чарівне Люстерко"
1. Психопатичний тип
Основні симптоми: імпульсивність, агресивність, низька соціальна адаптивність, схильність до ризику.
Методи роботи: створення безпечного терапевтичного простору, розвиток емпатії, тілесно-орієнтована терапія.
2. Нарцисичний тип
Основні симптоми: нестабільна самооцінка, потреба у визнанні, нетерпимість до критики, кар'єризм.
Методи роботи: інтеграція аспектів «Я», робота з полярностями, розвиток здорової самооцінки, підтримуюча терапія.
3. Шизоїдний тип
Основні симптоми: замкнутість, страх поглинання світом, висока креативність, відсутність ефекту групової мотивації.
Методи роботи: індивідуальний підхід, творчі терапевтичні методики, поступове зближення з соціумом, тілесно-орієнтована терапія.
4. Маніакальний тип
Основні симптоми: високий темп мови, трудоголізм, нетерпимість до самотності, погане відчуття тілесних потреб.
Методи роботи: розвиток навичок планування та управління часом, техніки релаксації, робота з тілесними відчуттями.
5. Депресивний тип
Основні симптоми: низька активність, втомлюваність, схильність до самообвинувачення, підтримка інших на шкоду собі.
Методи роботи: підтримуюча терапія, навчання здорових меж, впровадження фізичної активності для покращення загального стану.
6. Параноїдальний тип
Основні симптоми: підозрілість, недовіра, конфліктність, егоцентризм.
Методи роботи: створення стабільного терапевтичного середовища, робота над вираженням почуттів, техніки розслаблення.
7. Обсесивно-компульсивний тип
Основні симптоми: прагнення до порядку, нетерпимість до змін, толерантність до монотонії.
Методи роботи: розвиток гнучкості мислення, експозиційна терапія, релаксаційні техніки, збалансований підхід до роботи та відпочинку.
8. Мазохістичний тип
Основні симптоми: почуття провини, нав'язливість, схильність до самопожертви.
Методи роботи: усвідомлення і зниження почуття провини, робота з самопідтримкою, розвиток здорових відносин.
9. Істеричний тип
Основні симптоми: демонстративність, креативність, страх старіння, емоційна чутливість.
Методи роботи: інтеграція реалістичного образу «Я», арт-терапія, розвиток автентичної комунікації, тілесно-орієнтована терапія.
Основні симптоми: імпульсивність, агресивність, низька соціальна адаптивність, схильність до ризику.
Методи роботи: створення безпечного терапевтичного простору, розвиток емпатії, тілесно-орієнтована терапія.
2. Нарцисичний тип
Основні симптоми: нестабільна самооцінка, потреба у визнанні, нетерпимість до критики, кар'єризм.
Методи роботи: інтеграція аспектів «Я», робота з полярностями, розвиток здорової самооцінки, підтримуюча терапія.
3. Шизоїдний тип
Основні симптоми: замкнутість, страх поглинання світом, висока креативність, відсутність ефекту групової мотивації.
Методи роботи: індивідуальний підхід, творчі терапевтичні методики, поступове зближення з соціумом, тілесно-орієнтована терапія.
4. Маніакальний тип
Основні симптоми: високий темп мови, трудоголізм, нетерпимість до самотності, погане відчуття тілесних потреб.
Методи роботи: розвиток навичок планування та управління часом, техніки релаксації, робота з тілесними відчуттями.
5. Депресивний тип
Основні симптоми: низька активність, втомлюваність, схильність до самообвинувачення, підтримка інших на шкоду собі.
Методи роботи: підтримуюча терапія, навчання здорових меж, впровадження фізичної активності для покращення загального стану.
6. Параноїдальний тип
Основні симптоми: підозрілість, недовіра, конфліктність, егоцентризм.
Методи роботи: створення стабільного терапевтичного середовища, робота над вираженням почуттів, техніки розслаблення.
7. Обсесивно-компульсивний тип
Основні симптоми: прагнення до порядку, нетерпимість до змін, толерантність до монотонії.
Методи роботи: розвиток гнучкості мислення, експозиційна терапія, релаксаційні техніки, збалансований підхід до роботи та відпочинку.
8. Мазохістичний тип
Основні симптоми: почуття провини, нав'язливість, схильність до самопожертви.
Методи роботи: усвідомлення і зниження почуття провини, робота з самопідтримкою, розвиток здорових відносин.
9. Істеричний тип
Основні симптоми: демонстративність, креативність, страх старіння, емоційна чутливість.
Методи роботи: інтеграція реалістичного образу «Я», арт-терапія, розвиток автентичної комунікації, тілесно-орієнтована терапія.
Соціальні передумови виникнення гештальт-терапії
Гештальт-терапія виникла на тлі значних соціальних змін між 19-м і 20-м століттями, коли старі соціальні структури руйнувалися, а нові ще не сформувалися. Промислова та інформаційна революції створили нові реалії, зокрема триваліше життя та боротьбу за права жінок і чорношкірих. Перехід від модерну до постмодерну відзначився зміщенням фокусу від раціональності до відносності й індивідуалізму. Ці зміни породили попит на нові підходи в психології, зокрема на гуманістичну гілку, де акцент зроблено на клієнтоцентризмі та цілісному сприйнятті досвіду.
Базові концепції гештальт-терапії
Гештальт-терапія ґрунтується на кількох методологічних та філософських підходах: психоаналізі, гештальт-психології, екзистенціалізмі, феноменології, східних духовних практиках та гуманістичній психології. Основні концепції включають інтра-, інтер- та трансперсональний підхід, а також принципи відповідальності, актуальності та усвідомлення.
Відмінності психоаналізу та гештальт-терапії
Психоаналіз розглядає психіку як структуру, що складається зі свідомого, підсвідомого та несвідомого, і фокусується на минулому. Гештальт-терапія, навпаки, сприймає психіку як процес, який відбувається в теперішньому моменті, з акцентом на феноменології та усвідомленні.
Терапевтичний контакт у психоаналізі та гештальт-терапії
У психоаналізі терапевт є "білим екраном", на який клієнт проектує свої почуття, з акцентом на переносі. У гештальт-терапії терапевт активно присутній у контакті, створюючи діалог і симпатію, з використанням контрпереносу як матеріалу для роботи.
Перенос та присутність у діалозі
Перенос у психоаналізі означає проекцію клієнтом почуттів на терапевта, який залишається нейтральним дзеркалом. Гештальт-терапія підходить до цього інакше: вона акцентує увагу на присутності у діалозі, де терапевт демонструє чутливість і усвідомлення, запрошуючи клієнта до спільного переживання процесу в "тут і зараз".
Гештальт-терапія виникла на тлі значних соціальних змін між 19-м і 20-м століттями, коли старі соціальні структури руйнувалися, а нові ще не сформувалися. Промислова та інформаційна революції створили нові реалії, зокрема триваліше життя та боротьбу за права жінок і чорношкірих. Перехід від модерну до постмодерну відзначився зміщенням фокусу від раціональності до відносності й індивідуалізму. Ці зміни породили попит на нові підходи в психології, зокрема на гуманістичну гілку, де акцент зроблено на клієнтоцентризмі та цілісному сприйнятті досвіду.
Базові концепції гештальт-терапії
Гештальт-терапія ґрунтується на кількох методологічних та філософських підходах: психоаналізі, гештальт-психології, екзистенціалізмі, феноменології, східних духовних практиках та гуманістичній психології. Основні концепції включають інтра-, інтер- та трансперсональний підхід, а також принципи відповідальності, актуальності та усвідомлення.
Відмінності психоаналізу та гештальт-терапії
Психоаналіз розглядає психіку як структуру, що складається зі свідомого, підсвідомого та несвідомого, і фокусується на минулому. Гештальт-терапія, навпаки, сприймає психіку як процес, який відбувається в теперішньому моменті, з акцентом на феноменології та усвідомленні.
Терапевтичний контакт у психоаналізі та гештальт-терапії
У психоаналізі терапевт є "білим екраном", на який клієнт проектує свої почуття, з акцентом на переносі. У гештальт-терапії терапевт активно присутній у контакті, створюючи діалог і симпатію, з використанням контрпереносу як матеріалу для роботи.
Перенос та присутність у діалозі
Перенос у психоаналізі означає проекцію клієнтом почуттів на терапевта, який залишається нейтральним дзеркалом. Гештальт-терапія підходить до цього інакше: вона акцентує увагу на присутності у діалозі, де терапевт демонструє чутливість і усвідомлення, запрошуючи клієнта до спільного переживання процесу в "тут і зараз".
Теорія поля Курта Левіна розглядає психіку як динамічне енергетичне поле, яке формується у взаємодії з оточуючим середовищем. Особистість сприймає світ через індивідуальну інтерпретацію, створюючи свій образ оточення. Контакт із середовищем відбувається на межі контакту, де особистість взаємодіє зі світом через сенсорні й моторні процеси.
Рушійною силою діяльності є потреби, які можуть бути усвідомленими або неусвідомленими. Останні мають значний вплив на поведінку.
Прегнантність — це динамічна важливість потреби в конкретний момент, яка визначає фокус уваги особистості. Якщо потреба не задовольняється, виникає симптом, що є проявом дисбалансу. Гештальт-терапія спрямована на пошук нових способів задоволення потреб і відновлення балансу.
Валентність визначає напрямок поведінки: прагнення до бажаного або уникнення неприємного. Неусвідомлені потреби можуть проявлятися у вигляді симптомів або захисної поведінки. Робота із симптомами в гештальт-терапії включає аналіз їх взаємодії з іншими елементами психіки та інтеграцію нових підходів у життя клієнта для досягнення стійких змін.
Екзистенція: Суть поняття
Екзистенція (лат. existentia — існування) є ключовим поняттям екзистенціалізму, що описує спосіб буття людської особистості. Вона акцентує увагу на унікальності кожного індивіда, його особистому досвіді, свободі вибору та відповідальності. Екзистенція означає усвідомлене і осмислене буття, яке включає як фізичні, так і психологічні аспекти існування, постійно шукаючи сенс і цінність у світі.
Напрями екзистенційної терапії
Екзистенційна терапія допомагає пацієнту осмислити своє життя, усвідомити життєві цінності та прийняти відповідальність за власний вибір. Основні напрями включають екзистенційний аналіз (Людвіг Бінсвангер), Dasein-аналіз (Медард Босс), логотерапію (Віктор Франкл), екзистенційний аналіз (Альфрід Лэнґле) та екзистенційне консультування (Джеймс Бьюдженталь, Ірвін Ялом, Ролло Мей).
Екзистенційні даності
Екзистенційні даності — невідворотні аспекти життя, які можуть викликати тривогу і глибокі емоційні переживання. До них належать: кінцевість життя, самотність, відповідальність, недосконалість, пошук сенсу. Вони можуть бути як джерелом страждання, так і стимулом для творчого розвитку.
Основні постулати постмодернізму
Постмодернізм підкреслює неоднозначність і множинність істини, процес постійного перегляду знань, відкидає єдність і тотальність. Він визнає альтернативність соціального прогресу та орієнтується на культуру, а не на матеріальне виробництво.
Діалог за Мартіном Бубером
Мартін Бубер розглядав діалог як глибоку взаємодію між людьми, де кожен визнає іншого як суб'єкта. Діалог існує в двох формах: "Я-Ти" (взаємна присутність) і "Я-Воно" (відчуження). Діалог, за Бубером, є динамічним процесом, що створює глибші зв'язки між людьми і відкриває новий рівень взаємодії.
Екзистенція (лат. existentia — існування) є ключовим поняттям екзистенціалізму, що описує спосіб буття людської особистості. Вона акцентує увагу на унікальності кожного індивіда, його особистому досвіді, свободі вибору та відповідальності. Екзистенція означає усвідомлене і осмислене буття, яке включає як фізичні, так і психологічні аспекти існування, постійно шукаючи сенс і цінність у світі.
Напрями екзистенційної терапії
Екзистенційна терапія допомагає пацієнту осмислити своє життя, усвідомити життєві цінності та прийняти відповідальність за власний вибір. Основні напрями включають екзистенційний аналіз (Людвіг Бінсвангер), Dasein-аналіз (Медард Босс), логотерапію (Віктор Франкл), екзистенційний аналіз (Альфрід Лэнґле) та екзистенційне консультування (Джеймс Бьюдженталь, Ірвін Ялом, Ролло Мей).
Екзистенційні даності
Екзистенційні даності — невідворотні аспекти життя, які можуть викликати тривогу і глибокі емоційні переживання. До них належать: кінцевість життя, самотність, відповідальність, недосконалість, пошук сенсу. Вони можуть бути як джерелом страждання, так і стимулом для творчого розвитку.
Основні постулати постмодернізму
Постмодернізм підкреслює неоднозначність і множинність істини, процес постійного перегляду знань, відкидає єдність і тотальність. Він визнає альтернативність соціального прогресу та орієнтується на культуру, а не на матеріальне виробництво.
Діалог за Мартіном Бубером
Мартін Бубер розглядав діалог як глибоку взаємодію між людьми, де кожен визнає іншого як суб'єкта. Діалог існує в двох формах: "Я-Ти" (взаємна присутність) і "Я-Воно" (відчуження). Діалог, за Бубером, є динамічним процесом, що створює глибші зв'язки між людьми і відкриває новий рівень взаємодії.
Рефлексія, феномен, інтенціональність свідомості
Рефлексія — процес самопізнання і аналізу власних емоцій, станів і поведінки. Феномен — те, що безпосередньо доступно свідомості для опису й аналізу. Інтенціональність свідомості — спрямованість психічних явищ на конкретний об'єкт, який стає фокусом свідомості.
Відмінна особливість феноменологічного способу пізнання
Феноменологія в гештальт-терапії визнає свідомість і сприйняття як джерела знання. Вона акцентує увагу на індивідуальному досвіді, прагне до опису явищ без упереджених концепцій і зосереджується на процесуальних феноменах та їх зміні.
Суть феноменологічної редукції в психотерапії
Феноменологічна редукція допомагає клієнту усвідомити свій досвід без упереджень. Вона включає усунення оцінок існування речей, концентрацію на тому, як вони сприймаються, і вивчення особистого досвіду з метою досягнення чистого розуміння сприйняття.
Відмінності між досвідом спогаду та досвідом враження
Досвід спогаду — пасивне відтворення минулих подій, на які не можна вплинути. Досвід враження — активне сприйняття подій у теперішньому моменті з можливістю взаємодії та впливу на них.
Рефлексія — процес самопізнання і аналізу власних емоцій, станів і поведінки. Феномен — те, що безпосередньо доступно свідомості для опису й аналізу. Інтенціональність свідомості — спрямованість психічних явищ на конкретний об'єкт, який стає фокусом свідомості.
Відмінна особливість феноменологічного способу пізнання
Феноменологія в гештальт-терапії визнає свідомість і сприйняття як джерела знання. Вона акцентує увагу на індивідуальному досвіді, прагне до опису явищ без упереджених концепцій і зосереджується на процесуальних феноменах та їх зміні.
Суть феноменологічної редукції в психотерапії
Феноменологічна редукція допомагає клієнту усвідомити свій досвід без упереджень. Вона включає усунення оцінок існування речей, концентрацію на тому, як вони сприймаються, і вивчення особистого досвіду з метою досягнення чистого розуміння сприйняття.
Відмінності між досвідом спогаду та досвідом враження
Досвід спогаду — пасивне відтворення минулих подій, на які не можна вплинути. Досвід враження — активне сприйняття подій у теперішньому моменті з можливістю взаємодії та впливу на них.
Парадоксальна теорія змін Арнольда Бейссера
Основна ідея:
Зміни відбуваються, коли людина приймає себе такою, якою вона є, а не намагається стати тим, ким не є.
Ключові аспекти:
Цей підхід допомагає адаптуватися до змін, зберігаючи особисту стабільність.
Усвідомленість (Mindfulness)
Визначення:
Усвідомленість — це здатність концентруватися на теперішньому моменті без оцінок.
Компоненти:
На відміну від когнітивної уваги, усвідомленість зосереджена на спостереженні, а не на завданнях.
У-СІН (не-думаю) та У-ВЕЙ (не-діяння) в гештальт-терапії
У-СІН (не-думаю):
Терапевт не вирішує проблеми клієнта, а спостерігає за тим, що є, без оцінок.
У-ВЕЙ (не-діяння):
Терапевт не нав'язує своїх рішень, а уважно спостерігає за клієнтом, не втручаючись активно.
Основна ідея:
Принципи У-СІН і У-ВЕЙ сприяють автентичному контакту, без спроб змінити або оцінити реальність.
Основна ідея:
Зміни відбуваються, коли людина приймає себе такою, якою вона є, а не намагається стати тим, ким не є.
Ключові аспекти:
- Природа змін: Зміни не примушуються, вони виникають через повне прийняття свого поточного стану.
- Роль терапевта: Терапевт підтримує клієнта в процесі бути собою, не нав'язуючи змін.
Цей підхід допомагає адаптуватися до змін, зберігаючи особисту стабільність.
Усвідомленість (Mindfulness)
Визначення:
Усвідомленість — це здатність концентруватися на теперішньому моменті без оцінок.
Компоненти:
- Усвідомлення: Спостереження за своїми думками й відчуттями в моменті.
- Прийняття: Прийняття без критики.
На відміну від когнітивної уваги, усвідомленість зосереджена на спостереженні, а не на завданнях.
У-СІН (не-думаю) та У-ВЕЙ (не-діяння) в гештальт-терапії
У-СІН (не-думаю):
Терапевт не вирішує проблеми клієнта, а спостерігає за тим, що є, без оцінок.
У-ВЕЙ (не-діяння):
Терапевт не нав'язує своїх рішень, а уважно спостерігає за клієнтом, не втручаючись активно.
Основна ідея:
Принципи У-СІН і У-ВЕЙ сприяють автентичному контакту, без спроб змінити або оцінити реальність.
Базується на кількох ключових принципах.
Холізм розглядає людину як цілісну систему, де ментальні та фізичні аспекти нерозривно пов'язані, а поведінка визначається взаємодією зі світом. Принцип "тут і зараз" акцентує увагу на тому, що зміни можливі лише в теперішньому моменті, коли людина усвідомлює свої дії та почуття.
Гомеостаз сприяє підтриманню рівноваги через задоволення потреб, які в певний момент можуть стати домінуючими. Прегнантність підкреслює здатність людини сприймати світ через найпростіші та найстабільніші фігури, що допомагає зосереджуватись на важливому.
Ментальний метаболізм порівнює психічні процеси з травленням – досвід засвоюється або відторгається, впливаючи на внутрішній стан людини.
Агресія у гештальт-терапії розглядається як активність, спрямована на задоволення потреб, і важливо навчитися використовувати її конструктивно.
Потреби є основою гештальтів. Задовільнення потреб підтримує гомеостаз і дозволяє людині досягати внутрішнього балансу та здоров'я.
Холізм розглядає людину як цілісну систему, де ментальні та фізичні аспекти нерозривно пов'язані, а поведінка визначається взаємодією зі світом. Принцип "тут і зараз" акцентує увагу на тому, що зміни можливі лише в теперішньому моменті, коли людина усвідомлює свої дії та почуття.
Гомеостаз сприяє підтриманню рівноваги через задоволення потреб, які в певний момент можуть стати домінуючими. Прегнантність підкреслює здатність людини сприймати світ через найпростіші та найстабільніші фігури, що допомагає зосереджуватись на важливому.
Ментальний метаболізм порівнює психічні процеси з травленням – досвід засвоюється або відторгається, впливаючи на внутрішній стан людини.
Агресія у гештальт-терапії розглядається як активність, спрямована на задоволення потреб, і важливо навчитися використовувати її конструктивно.
Потреби є основою гештальтів. Задовільнення потреб підтримує гомеостаз і дозволяє людині досягати внутрішнього балансу та здоров'я.
У гештальт-терапії Self розглядається як динамічний процес, що включає три основні функції: Id (внутрішні імпульси), Personality (уявлення про себе) і Ego (активний вибір і контакт з реальністю).
Self не є фіксованою сутністю, а формується у взаємодії організму з середовищем на границі-контакту, де відбувається творче пристосування.
Поведінка людини в гештальт-терапії залежить від того, як Self реагує на середовище: через пасивну адаптацію (повторення старих патернів) або творче пристосування (створення нових рішень). Порушення функцій Self можуть призводити до психологічних проблем, що вимагають терапевтичної роботи з відновленням здатності Ego встановлювати здорові межі та інтегрувати досвід.
Мостики між функціями Self допомагають терапевту плавно переміщувати фокус уваги клієнта, сприяючи більш глибокому розумінню і інтеграції різних частин його досвіду.
Self не є фіксованою сутністю, а формується у взаємодії організму з середовищем на границі-контакту, де відбувається творче пристосування.
Поведінка людини в гештальт-терапії залежить від того, як Self реагує на середовище: через пасивну адаптацію (повторення старих патернів) або творче пристосування (створення нових рішень). Порушення функцій Self можуть призводити до психологічних проблем, що вимагають терапевтичної роботи з відновленням здатності Ego встановлювати здорові межі та інтегрувати досвід.
Мостики між функціями Self допомагають терапевту плавно переміщувати фокус уваги клієнта, сприяючи більш глибокому розумінню і інтеграції різних частин його досвіду.
Цикл контакту в гештальт-терапії — це основний інструмент для роботи з клієнтом, який допомагає усвідомлювати та задовольняти потреби. Він складається з чотирьох етапів: преконтакт, контактування, повний контакт і постконтакт.
Преконтакт включає пробудження потреби та початкове усвідомлення тілесних імпульсів. Механізми переривання на цьому етапі можуть включати конфлюенцію — злиття з оточенням без чіткого усвідомлення своїх потреб. Завдання терапевта — допомогти клієнту усвідомити тілесні відчуття.
На етапі контактування людина активно шукає шляхи задоволення потреби, орієнтуючись в середовищі. Механізми переривання включають інтроекцію (відчуття, що потреба не важлива) та проекцію (перекладання відповідальності на інших). Терапевт працює з інтроектами та проекціями клієнта.
Під час повного контакту відбувається взаємодія з об'єктом і задоволення потреби. Механізми переривання на цьому етапі можуть включати дефлекцію (уникнення контакту) та ретрофлексію (спрямування дії на себе). Завдання терапевта — підтримка повного контакту.
Постконтакт передбачає асиміляцію нового досвіду та повернення до рівноваги. Еготизм, або надмірна зосередженість на собі, може бути механізмом переривання контакту. Терапевт допомагає клієнту інтегрувати новий досвід.
Преконтакт включає пробудження потреби та початкове усвідомлення тілесних імпульсів. Механізми переривання на цьому етапі можуть включати конфлюенцію — злиття з оточенням без чіткого усвідомлення своїх потреб. Завдання терапевта — допомогти клієнту усвідомити тілесні відчуття.
На етапі контактування людина активно шукає шляхи задоволення потреби, орієнтуючись в середовищі. Механізми переривання включають інтроекцію (відчуття, що потреба не важлива) та проекцію (перекладання відповідальності на інших). Терапевт працює з інтроектами та проекціями клієнта.
Під час повного контакту відбувається взаємодія з об'єктом і задоволення потреби. Механізми переривання на цьому етапі можуть включати дефлекцію (уникнення контакту) та ретрофлексію (спрямування дії на себе). Завдання терапевта — підтримка повного контакту.
Постконтакт передбачає асиміляцію нового досвіду та повернення до рівноваги. Еготизм, або надмірна зосередженість на собі, може бути механізмом переривання контакту. Терапевт допомагає клієнту інтегрувати новий досвід.
Опір у психотерапії вперше описав Зигмунд Фрейд. Він проявляється у свідомому або підсвідомому уникненні пацієнтом обговорення болючих тем, що ускладнює процес лікування.
Еволюція Концепції
Фрейд розглядав опір як захисний механізм, що допомагає уникати болісних переживань. Згодом концепція була розширена іншими теоретиками, такими як Карл Юнг, які додали нові аспекти до розуміння цього феномену.
Форми Спротиву
Опір може проявлятися в мовчанні, уникненні тем, запізненнях на сеанси та інших формах. Важливо розпізнавати ці прояви для ефективної терапії.
Робота з Опором
Замість боротьби з опором, терапевт може використовувати його для глибшого розуміння клієнта. Це включає роботу з деталями, мовчанням та фокусуванням на особистих переживаннях клієнта.
Опір у Гештальт-Терапії
У гештальт-терапії опір розглядається як частина процесу контакту. Терапевт допомагає клієнту усвідомити свої полярності та інтегрувати їх у цілісну особистість.
Еволюція Концепції
Фрейд розглядав опір як захисний механізм, що допомагає уникати болісних переживань. Згодом концепція була розширена іншими теоретиками, такими як Карл Юнг, які додали нові аспекти до розуміння цього феномену.
Форми Спротиву
Опір може проявлятися в мовчанні, уникненні тем, запізненнях на сеанси та інших формах. Важливо розпізнавати ці прояви для ефективної терапії.
Робота з Опором
Замість боротьби з опором, терапевт може використовувати його для глибшого розуміння клієнта. Це включає роботу з деталями, мовчанням та фокусуванням на особистих переживаннях клієнта.
Опір у Гештальт-Терапії
У гештальт-терапії опір розглядається як частина процесу контакту. Терапевт допомагає клієнту усвідомити свої полярності та інтегрувати їх у цілісну особистість.
У психотерапії механізми переривання контакту, зокрема злиття (конфлюенція), грають ключову роль у процесі роботи з клієнтом. Преконтакт, як початкова фаза циклу контакту, відповідає за усвідомлення загального напруження, коли потреба ще не сформульована. На цьому етапі важлива функція Id, яка забезпечує енергію для усвідомлення потреби та подальшого розвитку циклу.
Конфлюенція виникає, коли межі між людиною та середовищем розмиваються, що заважає чітко розпізнати власні потреби. Вона може мати як позитивні аспекти, допомагаючи уникати травм, так і негативні, призводячи до залежності та обмеження розвитку. Здорова конфлюенція проявляється у взаєморозумінні, як у стосунках між матір'ю і немовлям або під час спільної роботи.
Основна мета роботи з конфлюенцією—допомогти клієнту усвідомити свої потреби та почуття, розрізняючи "я" і "ми", щоб клієнт самостійно виділив фігуру з фону та інтегрував цей досвід у своє життя.
Конфлюенція виникає, коли межі між людиною та середовищем розмиваються, що заважає чітко розпізнати власні потреби. Вона може мати як позитивні аспекти, допомагаючи уникати травм, так і негативні, призводячи до залежності та обмеження розвитку. Здорова конфлюенція проявляється у взаєморозумінні, як у стосунках між матір'ю і немовлям або під час спільної роботи.
Основна мета роботи з конфлюенцією—допомогти клієнту усвідомити свої потреби та почуття, розрізняючи "я" і "ми", щоб клієнт самостійно виділив фігуру з фону та інтегрував цей досвід у своє життя.
Інтроекція — це процес прийняття чужих ідей, переконань або установок без критичного осмислення. У гештальт-терапії вона розглядається як механізм, що порушує межі між людиною та середовищем, що може призвести до внутрішніх конфліктів і втрати автентичності. Важливо навчитися усвідомлювати інтроекти, критично їх осмислювати та інтегрувати у свій особистий досвід.
Проекція — це процес, коли людина приписує свої внутрішні почуття, думки або бажання іншим людям або зовнішнім обставинам. Проекція створює бар’єр між особистістю і реальністю, викривляючи сприйняття та позбавляючи автентичності. Терапевт допомагає клієнту усвідомити свої проекції, замінити їх на власні почуття та інтегрувати у своє життя.
Методи роботи з інтроекцією і проекцією включають виявлення, усвідомлення та інтеграцію цих механізмів. Терапевт сприяє тому, щоб клієнт став більш автентичним у своїх взаємодіях, допомагаючи йому бачити реальність об’єктивніше та уникати викривлень, спричинених інтроекцією і проекцією.
Проекція — це процес, коли людина приписує свої внутрішні почуття, думки або бажання іншим людям або зовнішнім обставинам. Проекція створює бар’єр між особистістю і реальністю, викривляючи сприйняття та позбавляючи автентичності. Терапевт допомагає клієнту усвідомити свої проекції, замінити їх на власні почуття та інтегрувати у своє життя.
Методи роботи з інтроекцією і проекцією включають виявлення, усвідомлення та інтеграцію цих механізмів. Терапевт сприяє тому, щоб клієнт став більш автентичним у своїх взаємодіях, допомагаючи йому бачити реальність об’єктивніше та уникати викривлень, спричинених інтроекцією і проекцією.
Дефлексія—захисний механізм, що допомагає уникати прямого контакту з неприємними переживаннями через відведення енергії до менш загрозливих об'єктів. Це може включати переведення розмови на іншу тему, використання гумору для зниження напруги або уникнення прямого зорового контакту.
Ретрофлексія—це коли людина спрямовує енергію на себе, замість того щоб направити її на інші об'єкти. Це може проявлятися у формі самознищення або психосоматичних симптомів.
Профлексія—комбінація проекції та ретрофлексії, коли людина ставиться до інших так, як хотіла б, щоб ставилися до неї. Вона проєктує свої бажання на інших, очікуючи відповіді на свої дії.
Терапевтична Робота
Класична гештальт-терапія зосереджується на усвідомленні клієнтом переривань контакту (дефлексії, ретрофлексії, профлексії) та спрямуванні енергії на задоволення потреб у прямому контакті.
Психотерапія переживання створює умови для повного переживання емоцій клієнтом, відновлення природного процесу переживання та підтримки вільного вибору.
Обидва підходи мають на меті допомогти клієнту усвідомити та трансформувати захисні механізми для покращення якості життя.
Ретрофлексія—це коли людина спрямовує енергію на себе, замість того щоб направити її на інші об'єкти. Це може проявлятися у формі самознищення або психосоматичних симптомів.
Профлексія—комбінація проекції та ретрофлексії, коли людина ставиться до інших так, як хотіла б, щоб ставилися до неї. Вона проєктує свої бажання на інших, очікуючи відповіді на свої дії.
Терапевтична Робота
Класична гештальт-терапія зосереджується на усвідомленні клієнтом переривань контакту (дефлексії, ретрофлексії, профлексії) та спрямуванні енергії на задоволення потреб у прямому контакті.
Психотерапія переживання створює умови для повного переживання емоцій клієнтом, відновлення природного процесу переживання та підтримки вільного вибору.
Обидва підходи мають на меті допомогти клієнту усвідомити та трансформувати захисні механізми для покращення якості життя.
Еготизм—це надмірний контроль поведінки, який призводить до стримування справжніх почуттів і потреб. Це крайня форма ретрофлексії, коли людина не дозволяє собі взаємодіяти з іншими на глибокому рівні.
Основні Особливості Еготизму
Еготизм пов'язаний з фазою постконтакту, де self інтегрує новий досвід у життєвий контекст особистості. Еготизм сприяє самостійності та незалежності, але з часом повинен поступитися місцем розумінню взаємозалежності з оточенням.
Робота Терапевта з Еготизмом
Терапевт допомагає клієнту подолати еготизм, розвиваючи спонтанність і емоційну гнучкість. Основні підходи:
Асиміляція—інтеграція нового досвіду у структуру особистості. Терапевт забезпечує умови для осмислення, фокусу на відчуттях та усвідомлення досягнень, щоб сприяти тривалим змінам у житті клієнта.
Основні Особливості Еготизму
- Контроль кордону: Еготист постійно підтримує дистанцію, не допускаючи близьких емоційних зв'язків.
- Відсутність близькості: Людина уникає глибоких зв'язків, залишаючись на поверхневому рівні взаємодії.
- Інтелектуалізація: Часто замість емоційного контакту еготист використовує раціональні аргументи.
Еготизм пов'язаний з фазою постконтакту, де self інтегрує новий досвід у життєвий контекст особистості. Еготизм сприяє самостійності та незалежності, але з часом повинен поступитися місцем розумінню взаємозалежності з оточенням.
Робота Терапевта з Еготизмом
Терапевт допомагає клієнту подолати еготизм, розвиваючи спонтанність і емоційну гнучкість. Основні підходи:
- Присутній контакт: Ключовий інструмент для роботи з еготизмом, спрямований на підтримку динаміки контакту.
- Усвідомлення: Допомога клієнту в усвідомленні самоконтролю, який заважає досягати задоволення і близькості.
- Адаптація: Підтримка інтеграції нового досвіду та розвитку здатності до змін.
Асиміляція—інтеграція нового досвіду у структуру особистості. Терапевт забезпечує умови для осмислення, фокусу на відчуттях та усвідомлення досягнень, щоб сприяти тривалим змінам у житті клієнта.
Терапевтична ідентичність формується через усвідомленість, чутливість і переживання. Ці три ключові умови дозволяють терапевту бути присутнім у моменті, чутливо реагувати на зміни в стані клієнта та емоційно включатися в терапевтичний процес.
Розвиток професійної ідентичності відбувається через рефлексію та асиміляцію досвіду, підтримку від професійного співтовариства та регулярну супервізію. Важливе значення має відкритість своєї роботи перед колегами, що сприяє формуванню стабільної професійної ідентичності.
Профілактика Вигорання
Для уникнення вигорання терапевту потрібно підтримувати чутливість до власних емоцій, проходити особисту терапію, брати участь у супервізіях та знаходити баланс між роботою і особистим життям. Важливо пам'ятати, що надмірна відповідальність за результат може призвести до вигорання, тому необхідно встановлювати чіткі межі.
Професійна Зрілість Терапевта
Професійна зрілість характеризується здатністю інтегрувати теоретичні знання в практику, підтримувати етичні стандарти та постійно саморефлексувати. Важливо розуміти свої емоції, підтримувати контакт з професійним співтовариством та уникати надмірної відповідальності за клієнтів.
Формування терапевтичної ідентичності та профілактика вигорання є важливими аспектами успішної кар'єри психотерапевта. Вони забезпечують глибокий і автентичний контакт з клієнтами, допомагають залишатися ефективним і запобігають вигоранню.
Розвиток професійної ідентичності відбувається через рефлексію та асиміляцію досвіду, підтримку від професійного співтовариства та регулярну супервізію. Важливе значення має відкритість своєї роботи перед колегами, що сприяє формуванню стабільної професійної ідентичності.
Профілактика Вигорання
Для уникнення вигорання терапевту потрібно підтримувати чутливість до власних емоцій, проходити особисту терапію, брати участь у супервізіях та знаходити баланс між роботою і особистим життям. Важливо пам'ятати, що надмірна відповідальність за результат може призвести до вигорання, тому необхідно встановлювати чіткі межі.
Професійна Зрілість Терапевта
Професійна зрілість характеризується здатністю інтегрувати теоретичні знання в практику, підтримувати етичні стандарти та постійно саморефлексувати. Важливо розуміти свої емоції, підтримувати контакт з професійним співтовариством та уникати надмірної відповідальності за клієнтів.
Формування терапевтичної ідентичності та профілактика вигорання є важливими аспектами успішної кар'єри психотерапевта. Вони забезпечують глибокий і автентичний контакт з клієнтами, допомагають залишатися ефективним і запобігають вигоранню.
Терапевтичне мислення охоплює кілька рівнів, кожен із яких має свої особливості.
Філософський рівень мислення є основою, де через особисті цінності та світогляд терапевт розглядає вічні питання. Це допомагає розуміти сутність реальності з морального та екзистенційного боку. Методологічний рівень зосереджується на використанні теоретичних категорій для створення систематизованих підходів у терапії, допомагаючи вибирати ефективні методи роботи. Теоретичний рівень дозволяє узагальнювати знання та створювати "життєві теорії" клієнта, розглядаючи його ситуацію в контексті особистої історії. Практичний рівень базується на спостереженнях та емпіричних даних, що використовується для вирішення конкретних життєвих труднощів клієнта.
Цілі терапії включають розширення усвідомлення клієнта, організацію нового досвіду, підтримку змін, прийняття обмежень, завершення гештальтів та відновлення саморегуляції.
Медичне мислення розглядає людину як набір систем органів з акцентом на діагностику і лікування, де пацієнт грає пасивну роль у вертикальних відносинах з лікарем. Гештальт-підхід, навпаки, сприймає людину як єдине ціле, з акцентом на інтеграцію досвіду та взаємодію, де клієнт є активним учасником у горизонтальних відносинах з терапевтом.
Всередині гештальт-підходу існують різні парадигми. Експериментальна парадигма фокусується на дослідженні границі між клієнтом та середовищем, метою якої є розширення усвідомлення. Польова парадигма підкреслює взаємозалежність клієнта і терапевта, спрямована на відновлення спонтанного потоку в полі. Процесуально-феноменологічна парадигма досліджує формування потреб клієнта, з метою глибшого розуміння його процесів. Діалогічна парадигма зосереджується на автентичному контакті, де терапевт присутній з повною включеністю.
Формування індивідуального стилю роботи терапевта полягає у поєднанні особистих якостей, досвіду та теоретичних знань терапевта. Це процес, який включає постійне саморозвиток, рефлексію та адаптацію підходів до потреб клієнтів, зберігаючи при цьому автентичність і професійну етику.
Філософський рівень мислення є основою, де через особисті цінності та світогляд терапевт розглядає вічні питання. Це допомагає розуміти сутність реальності з морального та екзистенційного боку. Методологічний рівень зосереджується на використанні теоретичних категорій для створення систематизованих підходів у терапії, допомагаючи вибирати ефективні методи роботи. Теоретичний рівень дозволяє узагальнювати знання та створювати "життєві теорії" клієнта, розглядаючи його ситуацію в контексті особистої історії. Практичний рівень базується на спостереженнях та емпіричних даних, що використовується для вирішення конкретних життєвих труднощів клієнта.
Цілі терапії включають розширення усвідомлення клієнта, організацію нового досвіду, підтримку змін, прийняття обмежень, завершення гештальтів та відновлення саморегуляції.
Медичне мислення розглядає людину як набір систем органів з акцентом на діагностику і лікування, де пацієнт грає пасивну роль у вертикальних відносинах з лікарем. Гештальт-підхід, навпаки, сприймає людину як єдине ціле, з акцентом на інтеграцію досвіду та взаємодію, де клієнт є активним учасником у горизонтальних відносинах з терапевтом.
Всередині гештальт-підходу існують різні парадигми. Експериментальна парадигма фокусується на дослідженні границі між клієнтом та середовищем, метою якої є розширення усвідомлення. Польова парадигма підкреслює взаємозалежність клієнта і терапевта, спрямована на відновлення спонтанного потоку в полі. Процесуально-феноменологічна парадигма досліджує формування потреб клієнта, з метою глибшого розуміння його процесів. Діалогічна парадигма зосереджується на автентичному контакті, де терапевт присутній з повною включеністю.
Формування індивідуального стилю роботи терапевта полягає у поєднанні особистих якостей, досвіду та теоретичних знань терапевта. Це процес, який включає постійне саморозвиток, рефлексію та адаптацію підходів до потреб клієнтів, зберігаючи при цьому автентичність і професійну етику.
Відкриття гештальтпсихології
Гештальтпсихологія зробила значний внесок у розуміння того, як люди сприймають світ навколо себе. Одне з ключових відкриттів цієї науки — цілісне сприйняття, де образи розглядаються як єдине ціле, а не просто набір окремих частин. Ця цілісність, відома як гештальт, є фундаментом гештальт-терапії. Внесок Курта Левіна, зокрема його теорія психологічного поля, підкреслює важливість контексту взаємодії людини з середовищем, де поведінка визначається ситуацією, яку людина переживає.
Основи гештальт-терапії
Гештальт-терапія ґрунтується на трьох ключових філософських концепціях: теорії поля, феноменології та діалозі. Теорія поля підкреслює важливість контексту, в якому існує людина, і взаємозв'язок з навколишнім середовищем. Феноменологія зосереджується на безпосередньому досвіді клієнта, допомагаючи йому усвідомлювати свої переживання та емоції. Діалог у гештальт-терапії означає автентичний контакт, де терапевт і клієнт є рівноправними учасниками процесу, що сприяє глибшому розумінню і взаємодії.
Особливості терапевтичних відносин
Терапевтичні відносини мають кілька ключових аспектів, які відрізняють їх від інших видів взаємин:
Терапевтичні відносини спрямовані на підтримку особистісного зростання і розвитку клієнта. Основний фокус — на клієнті, його потребах і проблемах. Терапевт виступає в ролі експерта, але співпрацює з клієнтом на рівних. Важливими умовами є безпека, довіра, стабільність, а також гнучкість і адаптивність у підході.
Робота з "важкими" клієнтами
"Важкі" клієнти можуть викликати у терапевта складні почуття, такі як втому або напруження. Кожен тип клієнта вимагає особливого підходу:
Гештальтпсихологія зробила значний внесок у розуміння того, як люди сприймають світ навколо себе. Одне з ключових відкриттів цієї науки — цілісне сприйняття, де образи розглядаються як єдине ціле, а не просто набір окремих частин. Ця цілісність, відома як гештальт, є фундаментом гештальт-терапії. Внесок Курта Левіна, зокрема його теорія психологічного поля, підкреслює важливість контексту взаємодії людини з середовищем, де поведінка визначається ситуацією, яку людина переживає.
Основи гештальт-терапії
Гештальт-терапія ґрунтується на трьох ключових філософських концепціях: теорії поля, феноменології та діалозі. Теорія поля підкреслює важливість контексту, в якому існує людина, і взаємозв'язок з навколишнім середовищем. Феноменологія зосереджується на безпосередньому досвіді клієнта, допомагаючи йому усвідомлювати свої переживання та емоції. Діалог у гештальт-терапії означає автентичний контакт, де терапевт і клієнт є рівноправними учасниками процесу, що сприяє глибшому розумінню і взаємодії.
Особливості терапевтичних відносин
Терапевтичні відносини мають кілька ключових аспектів, які відрізняють їх від інших видів взаємин:
- Штучність: Сеттинг — чітко визначені рамки і структура, що забезпечують безпеку і стабільність. Це включає регулярність зустрічей, чітке визначення ролей терапевта і клієнта.
- Оплата: Гроші в терапії виконують три функції: це оплата послуг терапевта, встановлення меж і підтримка відповідальності клієнта за його участь у процесі.
- Конфіденційність: Терапевт зобов'язується зберігати конфіденційність, що створює безпечне середовище для клієнта, де він може відкрито ділитися своїми переживаннями.
Терапевтичні відносини спрямовані на підтримку особистісного зростання і розвитку клієнта. Основний фокус — на клієнті, його потребах і проблемах. Терапевт виступає в ролі експерта, але співпрацює з клієнтом на рівних. Важливими умовами є безпека, довіра, стабільність, а також гнучкість і адаптивність у підході.
Робота з "важкими" клієнтами
"Важкі" клієнти можуть викликати у терапевта складні почуття, такі як втому або напруження. Кожен тип клієнта вимагає особливого підходу:
- Агресивні клієнти: Важливо витримувати агресію, не ігноруючи почуття клієнта.
- Знецінюючі клієнти: Поступове повернення клієнта до повноцінного контакту.
- Інфантильні клієнти: Важливо розвіяти нереалістичні очікування від терапії.
- Клієнти у гострому кризі: Підтримка через прості та супроводжуючі інтервенції.
- Монополісти: Навчитися екологічно зупиняти клієнта, допомагаючи йому усвідомлювати свої переживання.
- Жертви: Конфронтація та допомога у розумінні своїх потреб.
- Клієнти з відсутністю відповідальності: Формування розуміння психогенної природи їхніх труднощів.
Експеримент у гештальт-терапії є ключовим інструментом для створення нових переживань і підтримки функції "Его" клієнта. Сесія починається з орієнтації, де терапевт і клієнт визначають основну проблему та контекст, потім фокусується на головних емоціях і відчуттях. Експеримент допомагає клієнту зіткнутися з новим досвідом і краще зрозуміти свої емоції. Популярні техніки включають "порожній стілець", монодраму і ампліфікацію. Основне правило — створити безпечні умови для самостійного дослідження клієнтом своїх переживань, що сприяє його особистісному росту.
